Група К-16. Українська мова.

Тема. Варіантне наголошування слів. Словорозрізнювальний, форморозрізнювальний і діалектний наголоси

Вивчіть теоретичний матеріал, зробіть записи у зошиті

Словорозрізнювальний наголос

Існує низка слів, що змінюють значення залежно від наголосу. Незнання цієї функції наголосу призводить до кумедних ситуацій, свідком однієї з яких я була нещодавно в маршрутному таксі.

— Пані, платіть за проїзд,— кинув водій навздогін добродійці, що хутко повз нього прошмигнула вглиб салону.

— Зараз заплАчу,— відповіла пасажирка.

Водій, усміхнувшись, докинув:

— Плакати не треба. Треба платити.

Отож, особові форми дієслів заплАчу і заплачУ походять від різних інфінітивів — платити і плакати, і лише правильне наголошування забезпечує адекватне спілкування. До речі, якщо плАкати наголосити як плакАти, то розуміння ускладнимо ще більше.

Смислорозрізнювальна роль наголосу полягає в тому, що наголос є засобом вираження різних лексичних значень: Атлас — атлАс, вАрення (процес варіння) — варЕння (харчовий продукт із плодів, ягід), зАмок — замОк, елЕктрик (фахівець з електротехніки) — електрИк (голубий та синій колір із сірим виблиском), лікарський (похідне від лікар) — лікАрський (похідне від ліки), прИклад — приклАд, плАкати — плакАти.

 Форморозрізнювальний наголос

Зазначена функція наголосу розрізняє граматичні форми слів, наприклад, відмінок і число іменника: книжкИ — називний відмінок множини і кнИжки — родовий відмінок однини; хАти — родовий відмінок однини, хатИ — називний відмінок множини.

Отже, наголос виконує форморозрізнювальну роль, тобто є засобом диференціації граматичних значень однакових словоформ: кнИжки — книжкИ, рУки — рукИ, слОва — словА, гІлки (родовий відмінок однини) — гілкИ (називний і знахідний відмінки множини), пізнаЮть (майбутній час) — пізнАють (теперішній час), прислухАлася (недоконаний вид) — прислУхалася (доконаний вид).

Односкладові іменники другої відміни у родовому відмінку однини, змінюючи закінчення, змінюють і наголос: двОру — дворА, мОсту — мостА, стОлу — столА. Варіантні форми наголошення в орудному та місцевому відмінках мають такі іменники: гОстями, гістьмИ, на гостЯХ; чобітьми, чОботами, чобОтями;грІшми, грошИма; двермИ, дверИма; слізьми, слізьмИ, сльозАми; на дахУ, на дАсі.

Чи не найактивніше форморозрізнювальна функція наголосу проявляється у видових парах дієслів, що передають доконану чи недоконану дію: відкликати — відкликАти; нарізати — нарізАти; відміряти — відмірЯти; вслУхатися — вслухАтися; рознОсити — розносИти.

 Діялектний наголос

Діялектний наголос зумовлений двома основними територіяльними тенденціями у наголошенні: південно-західній і південно-східній. Із ХІХ століття нормативною стає південно — східна тенденція наголошення слів. З огляду на це варто звернути увагу на такі по-діялектному наголошені типи слів, аби уникнути цього в офіційно — діловому спілкуванні. Наприклад, наголошення дієслівних форм: роблю (треба роблю), пишу (треба пишу), закінчу (треба закінчу), плести (треба плести), вести (треба вести), перейдемо (треба перейдемо), смієтеся (треба смієтеся), живемо (треба живемо); наголошення присвійних, означальних і вказівних займенників: свого (треба свого), всього (треба всього), того (треба того), цього (треба цього), (але до свого, до всього, до того, до цього).

► Українській мові властиве варіантне наголошування слів. 

Алфавíт — алфáвіт, веснянúй — весняний, доповідáч — доповíдач, завждú — зáвжди, дóговору — договóру, жáлібний — жалібнúй, мязовий — мязовúй, пéрвісний — первíсний, перестáрок — перéстарок, пóмилка — помúлка, простúй — прóстий, тáкож — такóж.

Перегляньте відео

Виконайте вправи
впр. 7 ст.84 за підручником.

► Перекласти слова з російської мови українською, порівняти в обох мовах наголоси в словах. Указати особливості наголошування слів в українській мові.

Рукопись, одиннадцать, дрова, твёрдый, дочка, коромысло, говорят, братья, песни, семьдесят, ненавидеть, олень, крапива, гетманщина, широко, чистенький, росяной, звонкий, рукопис, доска, летопись, подружка, глибоко, тоненький.