пʼятниця, 27 березня 2020 р.

Група П 15. Мистецтво.

Тема. Поняття «каліграфія» і «орнамент» як основа художньої творчості мусульман.  
1.  Опрацюйте матеріал теми, зробіть записи у зошиті.
Арабо-мусульманська культура не створила пластичного мистецтва — живопису, скульптури в європейському або античному розумінні. Адже іслам негативно ставився до зображення будь-якої живої істоти у живописі та скульптурі. Тому вони були представлені орнаментальними та абстрактними мотивами. Еквівалентами пластичного мистецтва в арабській культурі були художня каліграфія та мініатюрний живопис.
Мистецтво каліграфії у світі ісламу вважалося найблагороднішим, а каліграфи мали свої «академії» і користувалися великою пошаною.
В ісламській концепції мистецтво в широкому розумінні є засобом облагодіяти матеріал. Для нього (зокрема, ткацтва, архітектури, живопису, каліграфії) характерні повтори геометричних виразних мотивів, раптова зміна ритму і діагональна симетрія. Ісламський склад розуму включає гостре відчуття ламкості світу, місткості думки та дії, почуття ритму.
Типовим прикладом арабо-мусульманської культури є арабеска, специфічний мусульманський орнамент, в якому логіка пов'язана з живою цілістю ритму. Арабеска має аналогії в арабській риториці та поезії, що відрізняються ритмічною течією думки, сповненої суворо пов'язаними паралелями та інверсією.
Арабські слова у священних письменах співставляються з арабесками, насамперед із рослинним орнаментом, пов'язаним з арабським символом дерева миру, листя якого відповідають словам священної книги.
В арабо-мусульманському світі каліграфія широко використовувалася в архітектурі і як засіб передачі текстів і просто для прикраси. Архітектори часом вкривали цілі стіни палаців і мечетей цікавою арабською в'яззю, стилізованими мотивами з рослинного світу та геометричними візерунками.
Шедеврами арабської архітектури є Тадж-Махал, Блакитна мечеть у Стамбулі, блакитні куполи самаркандських мечетей, палац Альгамбри у Гранаді, палаци та мечеті Кордови. Слід пригадати і візерунчасті кахлі мусульманської архітектури, орнаменти якої пізніше принесли популярність персидським килимам.
Твори арабського образотворчого мистецтва, зокрема зразки художнього ремесла й тканини, відіграють важливу роль у розвитку світового мистецтва.

У XVII ст. на Заході виникла мода на культуру та прикраси мусульманського Сходу. Поезія поетів-життєлюбів — Нізамі Хафіза, Омара Хайяма та багатьох інших надихала європейських та американських поетів на створення шедеврів світової поезії.
Орнамент став способом художнього вираження ісламсь­кого світовідчуття. В ісламському світі мистецтво орнаменту було доведено до найвищого ступеня досконалості, що дозволило виділити його в особливий вид мистецтва - арабеску.
Арабеска (іт. arabesco - "арабський") - європейська назва складного схід­ного середньовічного орнаменту, що складається, в основному, з геометричних, каліграфічних і рослинних елементів і створюється на основі точного матема­тичного розрахунку. Сама ідея арабески співзвучна з поданням ісламських бо­гословів про "тканину Вселеної, що вічно продовжується". Для мусульман ара­беска - не тільки можливість створення мистецтва без картин, але й засіб розсі­ювання картини або того, що їй відповідає в думці.
Арабеска будується на повторенні й множенні одного або декількох фрагментів візерунка. Нескінченний рух візерунків, що протікає в заданому ри­тмі, може бути зупинений або продовжений в будь-якій крапці без порушення цілісності візерунка. Такий орнамент фактично виключає тло, тому що один ві­зерунок уписується в інший, закриваючи поверхню (європейці називали це "страхом порожнечі"). Арабеску можна розміщати на поверхні будь-якої конфі­гурації, плоскої або опуклої.
В арабесці є два внутрішніх змісти. Перший - більш глибинний. Він ви­ражає вічний рух і різноманіття, що співзвучне поняттю Аллаха і є присутнім у кожному повторюваному нескінченному орнаменті. Другий зміст більш конк­ретний: перед нами прославляння й милування світом, створеним Аллахом для людини. Зображення краси й умиротворення саду з плодами викликає в пам'яті коранічні картинки райських садів.
Залежно від характеру мотивів розрізняють наступні види арабескових орнаментів: каліграфічний, рослинний і геометричний.
Каліграфія - найбільш шляхетне візуальне мистецтво ісламу, що має функцію, аналогічну функціям ікон у християнському мистецтві, тому що представляє видиме тіло божественного Слова. Спочатку арабська каліграфія виникла на основі копіювання Корана, що вважається твором Аллаха, тому на­писане слово одержало сакральний зміст. До каліграфії ставилися, як до точної науки, вираховувалася висота вертикальних букв, довжина слова на рядку. За еталон відліку брали ромб, що утворювався при дотику косо заточеного калама (очеретяної палички) до паперу.
В арабо-мусульманському світі каліграфія широко використовувалась в архітектурі і як засіб передачі тексту, і просто для прикраси. Архітектори часом покривали цілі стіни палаців і мечетей вигадливою арабською в'яззю, стилізо­ваними мотивами з рослинного світу й геометричних візерунків.
Напис у каліграфічному орнаменті часто важко й не відразу читається. Тому її перша функція - суто декоративна та радує очі і затягує людину в без­перервний і нескінченний потік ритмічних вертикалей і вигнутих або утяг­нених ліній, що потопають у різних дрібних візерунках (рис. 127,129.). У цьому нескінченному танці форм - нескінченний рух, колись розпочатий Аллахом, одне з явищ Його сутності світу.
Декоративності арабського письма сприяє розвинена система почерків -від урочисто монументальних до майже повітрянно витончених. Головним по­черком для особливо урочистих списків Корана й для прикраси будівель став куфічний почерк (рис. 126.). На численних пам'ятниках прикладного мистецтва елегантний куфічний почерк став основою різьблених, інкрустованих і писаних фарбою прикрас.
Основу рослинного орнаменту становить малюнок нескінченних рит­мічних завитків виноградної лози (рис. 128.). Цей орнаментальний мотив типо­вий для виноградного Середземномор'я, що був популярний в римському й ві­зантійському мистецтві, зокрема, в мозаїках, які численно бачили араби і до, і після мусульманських завоювань. Мотив був гарний і не містив зображень ідо­лів. Він був швидко сприйнятий і одержав винятковий розвиток у мусульман­ському світі, ставши його характерною рисою. Рух округлих завитків лози при­крашається й ритмічно переривається листами й плодами, що з'являються на цій лозі. Простір між основними ритмічними лініями заповнюється іншими за­витками, рослинами та їх елементами, вазами й тваринами. Поступово стає обов'язковим характерне для мусульманського мистецтва заповнення всякого порожнього простору. Часто це робиться за допомогою інтенсивного дрібного рослинного візерунка, що не затемнює, а напроти, підкреслює основний ритм.
У всякому рослинному орнаменті присутні елементи або цілі простори орнаменту геометричного. Його прямі лінії, трикутники й ромби, кола й ро­зетки організують і арабески, і каліграфічний текст. Мусульмани застосовува­ли й розвивали геометричне мистецтво з двох головних причин. Перша стосу­ється популярності абстрактних форм, що надали альтернативу для застосуван­ня заборонених форм живих істот. Це було схвалене, особливо в мечетях, тому що абстрактні геометричні форми схиляють людську душу до міркувань, на ві­дміну від живих форм, які націлювали увагу людини до її бажань, а не до ба­жання Бога. Так з'явилася нова форма мистецтва, повністю заснована на мате­матичних формах і фігурах.
Другою причиною розвитку геометричного мистецтва вважається витон­ченість і популярність геометрії в мусульманському світі наук. Недавно знай­дені сувої Топкапі XV століття, ілюструють як Мусульманські художники й архітектори систематично використовували геометрію. Вони також показують, що ранні Мусульманські ремісники розвивали теоретичні правила для викорис­тання естетичної геометрії.
Багатокутні лінії, прямокутники, восьмикутники й усякі зірки з трикутни­ками спочатку обрамляють написи або рослинні орнаменти, але швидко стають головним мотивом візерунка (рис. 130,131.).
Блискучим втіленням ідеї геометричного орнаменту є архітектурні «ста­лактити» - ніші, що нависають одна над іншою й створюють ілюзію нескінчен­
ного поглиблення пересічних просторів (рис. 132.). Ці сталактити стали такою ж важливою деталлю мусульманських архітектурних споруджень, як і купол. Обидва елемента створюють ілюзію неба, що вабить і тягне людину, одночасно показуючи їй недосяжну безодню нескінченності.
Геометричний орнамент може бути найкращим вираженням абстрактної ідеї Аллаха. Лінії, що переплітаються, і фігури заповнюють усі поверхні ху­дожніх виробів мусульман. Зірки п'ятикутні, шестикутні, восьмикутні, ромби й прямокутники живуть самостійно, поєднуються з написами й арабесками (рис. 133.).
Абстрактні змісти геометричних хитрувань підсилюються ще й символіч­ним і магічним значенням геометричних фігур. Зірка Сулеймана, зірка Дауда та інші знаки служили талісманами, що свідомо приваблювали для магічного за­хисту. Глибинне вдало сполучалося з поверхневим, роблячи художній текст орнаменту співзвучним внутрішнім настроям людей. Вони відчували в орна­менті божественні ідеї і бачили в ньому деякий відзвук Бога.
Контрольні питання
Якими були економічні й політичні передумови виникнення ісламської культури?
Яким чином філософсько-релігійний світогляд ісламу вплинув на формування мистецтва країн арабського Сходу?
Який філософський і богословський зміст арабески?
Які богословські й художні функції каліграфічного орнаменту?
Які причини розвитку мистецтва геометричного орнаменту в мусульманських країнах?
Відповіді на питання оформіть у зошиті або відправте за адресою:vevtonenko@gmail.com

Немає коментарів:

Дописати коментар