пʼятниця, 12 червня 2020 р.

Група Є 21. Українська мова.

Тема. Мовна стійкість як ключова риса національномовної особистості
1. Опрацюйте теоретичний матеріал, складіть конспект.
Мовна сті²кість (англ. language stability) – намір і поведінка особистості чи групи людей, спрямовані на послідовне, непохитне користування в щоденному спілкуванні певною мовою чи мовними засобами, незалежно від того, якою мовою спілкується співрозмовник.
 Головні джерела, що живлять мовну стійкість: 

  •  національна традиція;
  •   національна культура;
  •  національна свідомість та солідарність;
  •  національний мир і співпраця з іншими народами.
«Утративши свою мовну стабільність, народ завдяки мовній стійкості може поступово повернути й свою мовну стабільність, навіть зміцнити її. Утративши мовну стабільність і не маючи або не виробивши мовної стійкості, народ може втратити навіть найстабільнішу і найвпливовішу, найпоширенішу у світі мову, про Що свідчать долі таких колись поширених світових мов, як давньоєгипетська, шумерська, хетська, Що стали мертвими й тепер відомі лише з пам’яток».
                                                               Орест Ткаченко мовознавець, соціолінгвіст, поліглот
2. Проаналізуйте мовні ситуації
 Пропоную вам прочитати фрагменти спонтанного мовлення київської молоді в неформальних ситуаціях.
Приклад 1. А. Зайшла в метро // Стоїть біля мене… Ну скільки? Ну десь під двадцять сім може/ ну десь такий десь / після двадцяти п’яти / десь такий на вигляд // [Б.: Угу//] А І тут заходе жінка/ мене так штовхає / і я така на неї дивлюся таким типу поглядом / « Ум! Достала !» І їду собі далі // А він такий/ «Дєвушка / у вас красівиє глаза//» Я така думаю / «Опа! Почалися подкати / знаєш »// [ Б.: Ага//] Така / «Спасіба// Спасіба/ маладой чєлавєк»// Ну тіпа/ можна било нє обращать вніманіє // А він такий/ «А можна я вам штота скажу ?» Я кажу/ «Нєт !»
Приклад 2. А. А він тоді каже/ «І вапшє / ви очень мноґа нєрвнічаєтє// У вас сердце вот паслєднєє врємя баліт »// Ну тіпа такоє// А реально! І таблєтки пила // Б.: Та? А. Да// В мене було таке в той момєнт// І « ви тіпа не так багато пережива-айте і-і всьо … всьо буде нормально // І / і… якщо хочте / дайте мені руку / я вам ще більше скажу »// Кажу/ «Нєт !/ кажу/ мене/ кажу/ нє ін -тє-рє -су -є»/

  •  Чи потрібно зміцнювати українськомовну стійкість? 
  •  Що означають поняття «мовна стійкість», «перемикання кодів», «мовний конформізм», «мовна толерантність», «мовна особистість»?
  •  Де набуває особливої гостроти проблема мовної стійкості? 
  •  Які джерела живлять мовну стійкість народу? 
  • Які приклади найкраще з’ясують дію цих джерел? 
  •  Які перешкоди стоять на заваді зростанню мовної стійкості українців? 

3.Прочитайте уривок зі статті І. Каганця. Підготуйте свої рекомендації для ровесників щодо дотримання мовної стійкості.
Переходь на українську мову, заохочуй до цього друзів та знайомих, використовуй україномовні джерела, допомагай російськомовним українцям перекладати їхній інформаційний продукт на українську, сприяй їхній практиці розмовної української мови.
Спілкування з українцями українською: що може бути природніше і простіше!
Українські воїни! Не допомагайте ворожій розвідці перехоплювати ваші розмови: говоріть українською — ворог її не розуміє.
Українські журналісти, експерти, громадські лідери! Говорячи російською, ви просуваєте в Україні «русскій мір», адже він ґрунтується на російській мові. Не стидайтесь української мови, ви ж нею володієте. Не досконало? То є гарна нагода вдосконалитись — у цьому вас усі зрозуміють і підтримають.
Друже, не чекай, поки інші перейдуть на українську. Пам’ятай, що ти — людина-армія. Твоє персональне долучення до тотальної війни може стати останньою краплею, яка приведе в рух лавину народної активності.
Політика — це ти. Проводь свою інформаційну політику (За матеріалами ЗМІ).

4.Ознайомтеся з дослідженням журналістки А. Каленської. Висловте припущення щодо важливості цієї риси мовної особистості. Використайте ці матеріали в роботі над проектом «Приклади мовної стійкості в художній літературі й українському кіно».

Бути собою: мовна стійкість дає людям змогу формувати середовище, а не залежати від нього
«Лінгвістична» нестійкість бачиться загрозливою: якщо кожен українець виявлятиме свою «ввічливість» до російськомовних, хто ж тоді говоритиме українською?
Нас навчали вихованості. «Відповідати тією самою мовою, якою до тебе звертаються,— це ознака ввічливості»,— методично повторювали вчителі в школі. Ми виросли дуже ґречними й тепер, спілкуючись із російськомовними колегами, друзями і просто перехожими, чемно переходимо на їхню мову. Ніби інакше вони нас не зрозуміють. А українська — це для особливих випадків: у когось — для дому, ще в когось — для офіційних урочистостей. Звичайно, якою мовою де і з ким говорити — особиста справа кожного. Тільки в масштабах країни «лінгвістична» нестійкість бачиться загрозливою: якщо кожен українець виявлятиме свою «ввічливість» до російськомовних, хто ж тоді говоритиме українською? Навіть вихованість має межу.
Перестрибування з мови на мову — це аж ніяк не ввічливість, вважає соціолінгвістка Лариса Масенко. «У великих містах сформоване російськомовне середовище, воно тисне. Людині здається, якщо говоритимеш українською, тебе сприйматимуть як білу ворону»,— вважає пані мовознавець. Її батько — відомий український поет Терень Масенко, автор спогадів про письменників «розстріляного Відродження», тож у сім’ї панувала україномовна атмосфера, але за її межами — середовище зросійщеного Києва. У підлітковому віці Лариса була радше російсько-, аніж україномовною. Усвідомлений вибір прийшов згодом.
Часто той, хто вийшов з україномовної родини, на деякий час утратив «лінгвістичну» стійкість і вже у зрілому віці вирішив повернутись до одномовності, переживає такий перехід значно важче. Додається певне неприйняття середовищем, із яким раніше спілкувався російською. «Більшість прагне зливатися з оточенням. Їй не вистачає сміливості вирізнятися якимось чином, мовою зокрема»,— вважає психоаналітик Ганна Бойченко. Формування нової мовної звички вимагає постійного контролю над власним мовленням.
Від народження до трьох років дитина більшість часу проводить у колі сім’ї — тут задовольняються її основні потреби та інтереси. Окрім слів «домашньої» мови, малюк вбирає властиві йому поняття, акценти й належний стиль мислення. «Якщо українська не є питомою і дитина вивчила її лише 6 у школі, то вона і звикає до неї як до мови навчання або офіційного спілкування, а в побуті все одно користуватиметься російською»,— зауважує Бойченко. Людина висловлюватиме глибокі почуття і сприйматиме їх зі слів саме за допомогою мови дитинства. Друга — буде «мовою спілкування зі світом», більш інформативною і розвиненою, але значно менш інтимною.
Позбавляючись постколоніального баласту, нації робили стрибок в економічному й суспільно-культурному розвитку. Таким прикладом може бути Чехія, значна кількість населення якої на початку минулого століття була німецькомовною, але вже за півстоліття держава змогла подолати цю проблему. У Фінляндії тривалий час у великих містах розмовляли шведською.
Для нашої держави важлива критична маса україномовних людей, яким притаманна «лінгвістична» стійкість. «Тоді зберігається мова»,— резюмує Масенко. Крім того, це захищає її від розмивання норм і перетворення на суржик. Постійне перемикання з однієї мови на другу й навпаки ламає нормальний «код» переходу й робить із них обох мішанину.
«Мова — це страшенна зброя. Тим, що говориш українською, ти вже чиниш протест владі хамів»,— вважає Ірена Карпа. На її думку, поки наші співвітчизники потроху переходитимуть на українську, потрібно творити нові міфи. Бути кращим — це завжди бути іншим. І це завжди важче — зробити щось, чого оточення може не зрозуміти. Потрібно просто вирішити для себе, чого ти прагнеш: бути таким, як більшість, чи бути собою.
Українці мають нарешті зрозуміти, що мова — це наш стратегічний ресурс, не менш важливий за газ чи нафту, що за використання іншої мови доводиться платити, хай у побуті це й не одразу помітно. Проте в масштабах нації та країни видно дуже чітко, тому мати власну мову, власну культуру, інформаційний простір потрібно навіть із наймеркантильніших міркувань.
Говорити рідною мовою — означає встановити зв’язок із поколіннями наших пращурів, підживлюватися їхніми знаннями, досвідом, почуттями. Якщо Україна відбудеться як сучасна держава європейського типу, тут майже всі говоритимуть саме українською. Нехай це поки мрія, і для того, щоб вона справдилася, намагайтеся жити нею вже сьогодні (За матеріалами ЗМІ).
 5. Домашнє завдання.
1. Напишіть есе «Чи потрібно бути мовно стійким?». Наведіть аргументи для підтвердження своєї позиції, приклади з літератури, суспільного життя чи власного досвіду. Зробіть висновки.
2. Виконайте тестові завдання на ст.7-8 за підручником О. Авраменка Українска мова 11 клас
Роботи надсилайте за адресою:vevtonenko@gmail.com

Немає коментарів:

Дописати коментар