1. Дайте відповіді на питання
1. Коли вперше людина робить спробу запитувати? З якою метою?
2. Яке значення для будь-кого з нас має вміння ставити запитання?
3. Чи відчували ви хвилювання (страх, побоювання) запитати? Чому?
4. Як ви сприймаєте запитання до вас?
5. Які почуття переживаєте, коли вас запитують?
6. Чи погоджуєтеся ви з думкою, що «відповіді на запитання можуть допомогти мовцеві, а можуть і зіпсувати враження про нього»?
2. Опрацюйте матеріал, складіть опорний конспект.
Щоб розраховувати на успіх у полеміці, потрібно також мати чітке уявлення про логічну структуру і види запитань та відповідей, про специфіку їх застосування в суперечці.
Відомо, що проблеми формулюються у вигляді запитань. Усі запитання щодо їх логічної структури і ролі можна віднести до двох видів. Перший вид — це запитання, що уточнюють, або закриті запитання, які спрямовані на з’ясування істинності чи хибності висловленого в них судження. Граматичною ознакою закритих запитань є наявність у реченні частки «чи»: «Чи правильно, що…?». Оскільки в запитанні цього виду вже міститься судження, яке цікавить, то пошук відповіді завжди обмежений двома альтернативами: «так» чи «ні». Вони ведуть до створення напруженої атмосфери в бесіді, оскільки різко звужують «простір і для маневру» у співрозмоника. Такі запитання можна застосувати разом з чітко визначеною метою. Ці запитання спрямовують думки співрозмовника в одному, установленому нами напрямку і націлені безпосередньо на прийняття рішення.
Закриті запитання мають значний вплив і добре заміняють усі констатації і ствердження. У цьому плані найбільш вражаючі є так звані двійні закриті запитання, наприклад: «Чи слід призначити нашу зустріч вже на цей тиждень, чи перенесемо її на наступний?» Така форма запитання пропонує співрозмовнику і третю можливість — довгу відстрочку. У постановці подібних питань криється небезпека, що в співрозмовника складається враження, мовби його допитують, центр навантаження бесіди зміщується в наш бік, а співбесідник не має можливості висловлювати розширену думку.
Закриті запитання рекомендується ставити не тоді, коли нам потрібно отримати інформацію, а тільки в тих випадках, коли хочемо прискорити отримання згоди чи підтвердження раніше досягнутої домовленості (наприклад: «Чи згодні Ви, що …?»).
Другий вид — запитання, що заповнюють прогалини знань, або відкриті запитання. Вони спрямовані на з’ясування нових властивостей і якостей предметів та явищ, які цікавлять слухачів. Граматична ознака таких запитань міститься в наявності в них запитальних слів: хто, що, де, коли, як і т. ін. На ці питання неможливо відповісти «так» чи «ні», вони потребують пояснення. Вони містять слова «що», «хто», «як», «скільки», «чому». Приклади таких запитань:
· Яка Ваша думка з цього питання?
· Яким чином Ви дійшли такого висновку?
· Чому Ви вважаєте, що…?
За допомогою такого типу запитань мета передачі інформації реалізується більш вільно, ніж у закритих запитаннях, оскільки ми дали нашому співрозмовнику можливість маневрування і підготували до розширеного виступу.
У цій ситуації ми втрачаємо ініціативу, а також послідовність розвитку теми, бо бесіда може повернути в русло інтересів і проблем співрозмовника. Небезпека полягає також у тому, що можна взагалі втратити контроль над ходом бесіди.
Щоб розширити рамки і забезпечити безперервність відкритого діалогу, можна використовувати дзеркальне запитання. Воно полягає в повторенні із запитальною інтонацією частини ствердження, яке тільки що було виголошено співрозмовником, щоб примусити його побачити своє ствердження з іншого боку і продовжити свою розповідь.
Дзеркальне запитання дозволяє створювати в бесіді нові елементи, що надають діалогу достеменний сенс, не вступаючи в протиріччя зі співрозмовником. Це дає кращі результати, ніж круговорот питань «чому?», які зазвичай викликають захисні реакції, пошуки надуманої причинності, чергування обвинувачень і самовиправдовувань і в результаті призводять до конфлікту.
Риторичні запитання. Це запитання, відповідь на які очевидна для всіх присутніх. Їх мета — активізувати аудиторію, указати на нерозв’язані проблеми чи забезпечити підтримку нашої позиції з боку учасників бесіди шляхом мовчазної згоди.
Переломні питання. Вони підтримують бесіду в чітко встановленому напрямку або ж порушують цілий комплекс нових проблем. Якщо співрозмовник коректно і змістовно відповідає на такі питання, то відповіді зазвичай дозволяють виявити слабкі місця його позиції. Наведемо приклади: «Як Ви уявляєте собі…?», «Як Ви вважаєте, чи потрібно радикально змінювати.?», «Як насправді у Вас справи з.?».
Подібні питання ставлять у тих випадках, коли вже отримали досить інформації з однієї проблеми і хочуть переключитися на іншу або ж коли відчули опір співрозмовника й намагаються обійти складні місця. Небезпека в цих ситуаціях полягає в порушенні рівноваги між співбесідниками. За наполегливого використання таких запитань співрозмовник може підвести їх до закритих відповідей «так» чи «ні».
Запитання для обмірковування. Вони спонукають співбесідника розмірковувати, ретельно аналізувати і коментувати те, що було складно. Прикладами є такі запитання: «Чи правильно я зрозумів Ваше повідомлення про те, що.?», «Чи вважаєте Ви, що.?». Мета цих питань — створити атмосферу взаєморозуміння, це часто дозволяє досягнути проміжних результатів.
Зрозуміло, що застосування техніки опитування можливо тоді, коли нам потрібно отримати від співрозмовника професійну інформацію і коли наша мета полягає в тому, щоб краще пізнати і зрозуміти його. Окрім того, за допомогою запитань ми максимально активізуємо співрозмовника, надаємо йому можливості самоутвердитися, чим полегшуємо вирішення свого завдання.
3. Перегляньте відео.
Однак є запитання, що потребують окремих коментарів і порад:
№
п/п
|
Запитання у процесі суперечок
|
Засоби реагування
|
1.
|
Запитання-пастка (намір вивести співрозмовника з рівноваги, деморалізувати його);
|
Гумор, іронія, анекдот, пародія, «удар у відповідь», контрзапитання.
|
2.
|
Блокувальне запитання (намагання закрити горизонт опонентові й змусити до відповіді, співзвучної концепції мовця);
|
Краще передбачити такі запитання й аргументами не давати шансів поставити їх. Майстерно поставлені блокувальні запитання не дають шансів опонентові.
|
3.
|
Каверзне запитання (застосовують, коли відчувають з боку опонента фальш, дилетантство, намагання ввести в оману);
|
Будьте щирими. Щирість нейтралізує бажання ставити каверзні запитання.
|
4.
|
Примусове запитання (опонент намагається вмовити вас погодитися з ним; це запитання типу «Адже ви не будете цього заперечувати?);
|
Вихід тут один: сказати опонентові «Не вдавайтесь до примусу!»
|
5.
|
Риторичне запитання (забезпечують мовчазну згоду слухачів; якщо слухачі готові погоджуватися, тоді доречно; варто формулювати так, щоб вони передбачали відповідь «так» чи «ні»);
|
Ці запитання спроможні об’єднати людей.
|
6.
|
Прискорювальне запитання (атакують, підштовхують до згоди; впливають на думку, позицію мовця).
|
Сказати: «Не потрібно мене підганяти», «Не раджу мене підганяти».
|
Інші поради щодо складних запитань радимо прочитати за покликанням http:// masterlev.com.ua/7-tipiv-skladnih-zapitan-yak-yih-sprostiti/.
4. Виконайте завдання.
І. Дайте без підготовки розгорнуті відповіді на такі запитання:
1. Про що ви мріяли в дитинстві?
2. Коли день народження вашої бабусі?
3. Скільки разів на день народження чи Різдво вам дарували книжки?
4. Скільки відсотків книжок із вашої домашньої бібліотеки ви прочитали?
5. У яких випадках потрібно поступитися власними інтересами?
6. Чи може бути надійним партнером у великому ділі людина, що підводить у дрібницях?
7. Чи звикли ви ставити цілі й планувати свій день/тиждень?
8. Які цінності під час прийняття рішень є для вас визначальними?
9. Чим є для вас поразка?
II. Якими відповідями ви задоволені, а якими - ні? Чому?
5. Творче завдання.
► Творче завдання. Напишіть есе «Мовна мода — це добре чи погано?»
Роботи надсилайте за адресою:vevtonenko@gmail.com
Немає коментарів:
Дописати коментар